Учасники визволення міста Гайсина (фотокарточка зроблена на окраєні міста Гайсина)
5 березня 1944 року завершилась одна з визначних битв другої світової війни — Корсунь-Шевченківська операція по оточенню і знищенню великого угруповання гітлерівських військ. II Українському фронту під командуванням маршала Радянського Союзу І. С. Конєва було поставлено завдання про повне визволення Правобережної України і вихід до державного кордону СРСР.
10 березня фронт підійшов до Гайсинського району. Наступ радянських військ на нашій території здійснювався на трьох основних напрямках. Найбільш запеклі бої точилися на лівому фланзі, де 6-а гвардійська танкова армія генерал-лейтенанта А.Г. Кравченка отримала наказ форсувати ріку Пів¬денний Буг в районі села Губника. Німецькі війська добре підготувались до оборони. Замінували переправу. 11 березня передові частини армії, 48-й стрі¬лецький полк З 8-ї стрілецької дивізії генерал-майора Тімошкова підійшли до Краснопілки. На місцевому кутку Попівка зав'язався короткочасний бій.
Німці підпалили кілька хат для орієнтиру своїх артилеристів, але ско¬ристатись гарматами не встигли. Після звільнення села піхотинці З 8-ї стрілецької дивізії стали наступати на Михайлівку і Тарасівку, а танкісти - да¬лі на Губник, де об'єдналися з піхотинцями 202-ї стрілецької дивізії полковника І.М. Хохлова, 93-ї гвардійської стрілецької дивізії полковника Я.Н. Вронського. І лише 13 березня радянські війська з великими втратами (тільки безвісти пропало біля двох тисяч солдат) зуміли оволодіти станцією та селом Губник й вийти до річки Південний Буг. Після кількох невдалих спроб налагодити мости 14 березня 6-а танкова армія змогла південно-східніше Губника, в районі Глибочок, переправитись через Південний Буг. Найбільше відзначились у цих боях воїни 156-го, 252-го, 46-го полків, 5-го мехкорпусу генерал-лейтенанта Волкова, 233-ї танкової бригади. По утвореному танкіс¬тами коридору почали наступ 42-а гвардійська стрілецька дивізія генерал- майора Ф.А. Боброва і 163-я стрілецька дивізія полковника В. Карлова. Підрозділи 42-ої дивізії звільнили 12 березня села Тишківку, Чечелівку, Рахнівку, Кущинці. 13 березня — Гнатівку, Тимар, Зятківці, а 14 березня — Бубнівку, Басаличівку, Харпачку, Степашки. Воїни 163-ї дивізії звільнили 12 березня хутір Петровський, Митків, Грузьке, Борсуки, Кіблич, а 13 березня - Ладижинські Хутори.На центральному напрямку вела наступ частина 40-ої армії генерал - лейтенанта Ф. Ф. Жмаченка. До неї входили 232-а стрілецька дивізія (командир дивізії генерал-майор М.Є. Козир, начальник політвідділу Мельников, начальник штабу підполковник О. О. Амосов) і 133-я стрілецька дивізія (командир дивізії полковник М. Д. Казишвілі). Розпочавши наступ в районі Русанівки (біля Умані), 232-а дивізія прорвала оборону німців і стала швидко просуватись у напрямку Монастирища, яке звільнили в ніч на 10 березня. Ранком цього дня комдив Козир зібрав командирів полків і поставив їм завдання наступати в напрямку Гайсина, вийти до річки Південний Буг від Кузьминець до Степашок. Вранці 11 березня, після короткочасної артилерій¬ської підготовки, полки дивізії (764-й, 794-й, 797-й) почали наступ. Німці значного опору не чинили. І в цей же день була звільнена Нараївка. Після цього полки розділились - 764-й полк наступав на Гранів, 797-й (командир - полковник Штельмах) на Адамівку, Гунчу, 794-й (командир - майор І. Ф. Ісаєв) на Михайлівку. Біля Гранова ворог вперто оборонявся, навіть перейшов у контрнаступ, але до обіду 12 березня частина Гранова була взята. 014 годині 12 березня командир дивізії скликав командирів полків і наказав прискорити наступ й форсувати ріку Сіб. Після короткої артпідготовки батальйони перейшли в атаку і з ходу оволоділи всім селом. До кінця дня війська звільнили також Гунчу, Михайлівку, а вночі підійшли до Тарасівки, яку звільнили вже 13 березня. Вранці 13 березня 797-й стрілецький полк, переслідуючи ворога, наступав у напрямку Кисляка і далі на Гайсин. Штаб полку зупинився у Кисляку. Перший стрілецький батальйон, яким командував Козаченко, о 21 годині ЗО хвилин вийшов до східної околиці Гайсина; 3-й батальйон Г. К. Козлова підійшов до північної околиці міста. А 2-й батальйон II. А. Зваригіна форсував ріку Сіб в районі Кисляка і почав наступ по західному березі річки в обхід Гайсина. Гітлерівці намагались перешкодити переправі, на млині засіли автоматники, але невелика група наших бійців вибила їх звідти. На північній околиці міста виникли пожежі. Вночі 14 березня бійці батальйону Г. К. Козлова підійшли до Гайсина і захопили перші хати. Далі по вулиці К. Маркса пробились на вулицю Першого травня, щоб вийти до моста через річку в районі спиртзаводу. Німці ретельно готувались до оборони міста. На деяких перехрестях були побудовані доти у дворах лікарні, шкіл № 1 та № 4, колишньої гімназії (зараз тут школа - інтернат) також звели укріплення. На околиці Гайсина стояло 14 танків, біля мосту три танка з повернутими на схід гарматами (але при підході наших військ екіпажі швидко покинули танки). Головні сили німців панічно відступали. Німецький обоз з автомашин, який стояв біля села Кочурова, ледве встиг виїхати до при¬ходу радянських військ. Своїх загиблих гітлерівці швидкоруч ховали біля дороги від будинку побуту до автовокзалу по вулиці Першого травня. Але, незважаючи на відступ, фашисти силою до батальйону з танками здійснили контратаки в районі елендіївки. Воїни батальйонів Козаченка і Козлова відбили її. Командир артполку капітан Ф. Я. Статівко висунув протитанкову батарею. Командир гармати ст. сержант Гончаров підбив один танк, другий танк підбили артилеристи батальйону. Відзначився при керуванні вогнем батареї полкових гармат старший лейтенант Б. П. Стасюк. У однієї гармати вийшла з ладу обслуга. І тоді за навідника став сам командир артполку капітан Статівко. Вів прицільний вогонь по контратакуючій піхоті і артдивізіон капітана Я. Г. Баранова. Німецько-фашистські війська не витримали наступу радянських військ і почали відходити, так й не використавши свої укріплення. Батальйон Козлова швидко, незважаючи на те, що ніч, заволодів центром міста, а батальйон Козаченка вийшов до цукро¬вого заводу. Начальник штабу 797 полку, наш земляк, підполковник О. Г. Бурбелюк порадив Козаченку переправитись на південь від цукрового заводу, де грунт річки більш кам'янистий й там легко перейти через річку вбрід, і виходити на висоти, що на захід від міста. В Гайсині виникли численні пожежі. Німці встигли підірвати будинок колишньої гімназії (там зна-ходились важкопоранені німецькі солдати), мости і танки. Заступник ко¬мандира батальйону по політичній частині В. Є. Бабич з групою воїнів почав ловити факельників — гітлерівців, які підпалювали будинки в місті. Близько півночі батальйон Зваригіна, рухаючись на південь від Карбівки по березі річки Сіб, вийшов на західну околицю Гайсина. Форсували річку і батальйони Козлова та Козаченка.
Перед останнью битвою за Гайсин
Ранком 14 березня, коли над містом стояв густий туман, воїни 232-ї дивізії повністю звільнили Гайсин. Підрозділи 797-го стрі¬лецького полку переслідували ворога в напрямку Кунки, Кузьминець. До кінця дня війська вийшли до Південного Бугу в районах Кузьминець і Степашок, почали форсування. Переправа проходила важко, ріка розлилася, лід збивав плоти і човни. Незважаючи на перешкоди, батальйон Зваригіна першим переправився через річку. За ним пішли інші підрозділи. На другий день, 15 березня, біля Кузьминець саперний батальйон майора Веринського спорудив тимчасовий міст. Шлях до Брацлава був відкритий. В цей день частини 232 дивізії звільнили села Кузьминці, Щурівці, Сокільці. На правому фланзі радянських військ вела наступ 133-я стрілецька дивізія полковника М. Д. Казишвілі. Воїни дивізії 13 березня звільнили Семирічку, 14 березня - Рахни, Бондурі, Карбівку, ІІІуру - Бондурівську , Шуру - Мітлинецьку, Мітлинці (точніше залишки цього села), Носівці, Кунку, а 15 березня — Косанове. Далі разом з 232-ю дивізією переправились на правий берег Південного Бугу. У звільненні нашого міста також брала участь і 3-я гвардійська Уманська повітряно - десантна дивізія, яка після Гайсина вела наступ на Тульчин. Після звільнення Гайсинщини від фашистів партизанська бригада об’єдналась з частинами Радянської Армії і пішла далі бити ворога. За форсування Південного Бугу і звільнення Гайсинщини від фашистів 17 воїнам Радянської Армії було присвоєно високе Звання Героя Радянського Союзу .1. Алешкевичу С.Ф. 2. Воронину С.М. З, Головко П.А. 4. Багашову
A. Г. 5. Докучаеву Г.М. 6. Дубінському І. Я. 7. Колосову В.І.8. Комісарову
B. В. 9. Ноговіцину П.В. 10. Надіну І .П. 11. Огневу П.Е. 12. Омельчуку Г. К. 13. Перепегину М.Р. 14. Сліпанову A.C. 15. Шамшику М.Ю. 16 . Щецурі Д.В. 17. Шубихіну A.A.
1433 Радянських воїнів залишилися лежати в 65 індивідуальних і 32 братських могилах Гайсинщиші.
Працівник краєзнавчого музею^^ Володимир Стрижалов
5 березня 1944 року по закінченню Корсунь-шевченківської операції війська ІІ Українського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу І. С. Конєва розпочали визволення Правобережної України.