9 січня 1905 року цар відповів пострілами на звернення до нього по допомогу петербурзьких трудящих. Звістка про це обурила всю трудову Росію. На Гайсинському цукровому заводі поширювались листівки, в яких розповідалось про криваві події «кривавої неділі». Вони кликали до страйку під гаслами: «Геть самодержавство!», «Восьмигодинний робочий день — для всіх робітників заводу!».
Навесні й влітку 1905 року відбулися перші міські робітничі маївки. Такого Гайсин ще не бачив. На вулицях збирались натовпи революційно настроєних робітників та селян, що прибували з навколишніх сіл.
Звідусіль чулися вигуки «Геть царя! Хай живе свобода!». Промовці з наспіх зробленої трибуни закликали до повстання. В повітових установах гайсинчани позривали зі стін і пошматували царські портрети.
Особливо рішучим і тривалим був страйк робітників Гайсинського цукрового заводу в грудні 1905 року. В ньому взяли участь всі робітники підприємства. Гайсинський повітовий справник повідомляв подільського губернатора «про небезпечний характер страйку робітників цукрового, винокурного і пивоварного заводів наприкінці листопада та на початку грудня 1905 року». Під впливом робітників на боротьбу піднялись і селяни повіту. Навесні 1905 року розпочався масовий страйковий рух сільськогосподарських робітників в економіях і фільварках. Селяни Гай син а, Мелешкова та Зятківець підпалили панські маєтки. Ось що писав із Гайсина місцевий поміщик граф Холоневський подільському губернаторові:
«Коли я прибув на пожежу Мелешківського фільварку, натовп селян з лопатами і дрючками почав кричати «бийте пана!», оточив мене, намагаючись звалити з ніг і вбити. Мені ледь пощастило втекти, натовп кидав камінням, гнався за екіпажем. Життю моєму і майну загрожує небезпека. Прошу командирувати військову охорону».
Повсюди навколо Гайсина виникали запеклі сутички селян з каральними загонами. А в селі Михайлівці, недалеко від Гайсина, селяни вирішили приєднатись до повсталих робітників і заявили у своєму «Приговорі», що вони готові зі зброєю в руках боротись разом з робітниками проти царизму. Селяни палили та руйнували поміщицькі маєтки, вирубували ліс, заорювали дворянські землі, конфісковували і розподіляли між собою панське майно, чинили опір карателям.
27 травня 1905 року розпочався один з найбільш масових і організованих виступів на Гайсинщині — в селі Ометинці. В ньому взяли участь наймити, які працювали в поміщицькій економії, та селяни. 1 червня подільському губернаторові надійшла телеграма з Гайсина, в якій повідомлялося, що «селяни Ометинців виставляють неможливі умови, переконання не діють». До Ометинців було послано військову частину. І лише за допомогою зброї, через 10 днів після початку страйку, селян примусили вийта роботу.