1. Є така легенда. Гайсин був маєтком багато пана і знаходився серед густих лісів і боліт. Його син, який дуже любив полювати, потрапив в непрохідне болото і зник там безслідно. Це так вплинуло на вбитого горем батька, що він збожеволів і став ходити по лісах і болотах, гукати : «Гей, син!» Звідти і назва «Гейсин», а пізніше «Гайсин».
Хоча це несерйозно і трішки дитяча ідея.
2. Можливо слово Гальшин походить від польсько-литовської назви «лісництво». Наш край в ті часи був вкритий густими лісами. Однак Гайсин знаходиться на скалі і на місці фортеці (нова 9-ти поверхіівка), не був в ліс, також широко розлита річка Сіб утворювали степ чи болото та великі залежні гранітного каміння в берегах.
3. Краєзнавець П.Мельник з Козятинського району вважає, що Гайсин як місто відродився на місці знищеного поселення з назвою, що походила від імені праслов’янського бога вирія і поту стороннього світу Гайтосира. Символом цього бога був птах в небі. Серед багатьох назв лелек є і «гайтошир». Доказом цієї версії може бути і давній герб Гайсина — крило орла на фоні блакитного неба-вирія.
У Вирій прилітають зимувати птахи та комахи і звідти повертаються навесні, але орли не летять у вирій
4. Також назва Гайсин, є така думка, походить від слів гайшин, гейшин — «лісова сторожка», «житло лісника» (лісника раніше називали гайовим, гаївником).
Біля Гайсина є скіфський курган, який було збудовано ще до нашої ери - це вказує на шлях по якому переміщались кочові племена, скіфи пізніше сармати та татари. Гайсин виник на стародавньому шляху, не в лісі.
Най більш ймовірніше походження назви міста.
Гайсин доволі поширена татарська фамілія, попробуйте погуглити, також Гайса у арабів називали Ісуса Христа якого вважали пророком. Крім того монголо-татарська імперія поділялась на ліве і праве крило, звідси можливо крило на гербі міста, місто могло бути як ланка в поштовій службі монголів.
Назва Гайсин на погляд має татарське походження, про що також свідчать і назви сусідньої Куни та Кунки. Складність в тому, що татари не мали своєї писемнності до початку 20 сторіччя, але наявність слова Гайсин в розмовній мові не заперечують, хоча його значення не коментують.
Однак деякі карти всеж таки були і є в музеях і очевидці стверджують, що на ній вже є місто з назвою Гайсин, а це ще раз підтвердить деякі цікаві дати, які з’явились в польських архівах 1250-1280 роки, я думав спочатку, що там опечатка.
Приблизно початок 13 ст. у Гайсині є згадка про порт в районі вулиці піщаної і біля в’їзду в Гайсин зі сторони Дашівської дороги, до 1250 року його використовували для транспортування гранітного каміння після 1280 року він був як порт монголотатар де вантажили ясир (полонених).
Про існування цивілізації на місті Гайсин світчить Земля Гайсинщини, а саме архіологічні знахідки черняхівської, скіфської та трипільської культур. Зустрічаються на полях і городах міста Гайсина знахідки (сокири, списи мечі та наконечники стріл) за часів Київської Русі та татар.
Найбільш ймовірна версія походження назви міста Гайсин, в перекладі з Тюрської (саме цією мовою спілкувалися монголотатари)
Гайсин - Син Неба, Пророк Ісус Христос і герб також походить з цієї назви — крило янгола.
У 1679 р. у Новгороді-Сіверському в друкарні Лазаря Барановича був надрукований невеликий антимусульманський трактат Іоаникія Галятовського «Лебідь...», присвячений теж гетьману Івану Самойловичу. Твір написаний у формі протиставлення Лебедя, власне Ісуса Христа, Яструбові, котрий є символом ісламу. Трактат поділяється на 8 розділів («пір’їнок Лебедя»), де автор говоритьпро причини існування й поширення ісламу, про перемоги мусульман над християнами (згадує він і напад турків на Чигирин у 1678 р.). Мова ведеться тут і про вчення Корану. Правда, це вчення подано в спотвореному вигляді. Судячи з усьо-
го, Галятовський Корану не читав, а інформацію про мусульманське віровчення брав із західних, латинських джерел.
Звертався до тематики ісламу Галятовський ще й у більш ранніх працях, зокрема «Небо нове з новими зірками» (Львів, 1665), де міститься згадка про те, що в «Алькорані» Магомета шанується Марія, мати Ісуса. Отже, Галятовський спеціально цікавився ісламом і Кораном. І ця цікавість була викликана експансією татар і турків на українські землі.
Poloniae finitimarumque locorum descriptio 1535r
З карти видно, що територія Гайсина знаходилась в за татарським кордом, який проходив по річці сіб.
Чимало запозичень з тюркських мов прийшло за багато віків до української мови: козак, тютюн, торба, корогва, орда, табун, чабан, ковбаса, ватага, ясир, батіг, отаман, осавул, кінь(комонь), боярин, лошиця, торг, торгівля, чумак (є вже у словнику Махмуда Кашгарі, 1074 р.), гарбуз, майдан, кіш, кошовий, кобза, байрак, бакай, шишка, бунчук, очкур, бешмет, башлик, кавун, бугай, казан, буланий, чалий, булат, канчук, ковпак, козир, чума, яр, тюрбан, товар, товариш, балик, аркан, йогурт, килим, бардак.
Чимало тюркських географічних назв збереглося у степовій Україні та в Криму: Крим, Бахчисарай, Сасик, Кагарлик, Токмак, історичні назви Одеси — Хаджибей, Сімферополя — Акмесджіт, Берислава — Кизикермен, Білгорода-Дністровського — Аккерман. Київ також мав колись тюркську назву — Манкермен «Тиномісто». Типові тюркські за походженням прізвища Кочубей, Шеремета, Багалій, Кримський.
До Королівства Польського, землі Поділля належали Великому князівству Литовському, є відомості з архівів Литви, що територія, яка мене цікавить була заселена давно, у них відомості є тільки з XIII ст. Але щоб розібратись, що саме шукати, люб’язно порекомендували розібратись з Литовською метрикою 1440 — 1794 (а це більше 500 томів, які дуже важко читаються).
Гайсин перша згадка в документах 1545 рік перша згадка в Географічному Королівства польському словнику
Hajsyn
msto pow. gub. podolskiej. W połowie XVI w. (r. 1545) sieliszcze "Ujsyn na Sobu", pierwej zamkowe (do zamku bracławskiego), trzymali ks. Sieńscy. Od r. 1577 z nadania króla Stefana miał trzymać H. hetman wojska zapor., J. Oryszewski (f roku 1604). Dzierżawa ta, wydzielona ze sstwa bracławskiego, obejmowała 2'85 mil kw. po obu brzegach Sobu. Oprócz mta, osadzonego- roku 1600, za przywilejem królewskim przez dzierżawcę. Piotra Swirskiego, należały do niej dwie słobody: Witwice i Karwówka. Po Świrskim trzymała dzierżawę wdowa po nim Jadwiga z ks. Rużynskich, która powtórnie wyszła za Adama Tyrawskiego, a po jego śmierci po raz trzeci za Jana Odrzywolskiego. W r. 1616 mstko czyniło 158 fi. Było 150 dym. Dzierżek, otrzymawszy tę dzierżawę r. 1621, zmarł wkrótce, lub też otrzymał co innego, gdyż r. 1629 H. jest w posesyi Jana Odrzywolskiego, ssty żydaczowskiego. Msto miało wówczas 137 dym., dzierżawa czyniła 331 fl. 8 gr. W roku 1770 sstwo było w posiadaniu Anny z Szaszkiewiczów Czeczelowej, wdowy, i płaciło 2,422 złp. 2 gr. kw. O 15 w. od msta znajduje się stacya t. n. dr. żel. humańskiej. Powiat ma cukrownie w Sobolówce (Potockich), Mohilnie i Krasnosiółce. Gorzelnie w H., Ładyżynie, Mielnikowcach, Narajówce, Pczelnej, Taszłyku i Szlachowej. Ostatnim marszałkiem szlachty z wyborów był Józef Lipkowski. Poprzednio marszałkami byli; Michał Borowski, Michał Czepielewski, Antoni Jaroszyński, Wacław Jałowiecki, Michał Moszczeński (nie Moszeński, jak podano), Byonizy Opacki, Hipolit Wołodkowicz.
Місто-фортеця Гайсин 1648 рік КАРТА БОПЛАНА