У колишньому брацлавському воєводстві, луцької єпархії, там, де води трьох річок: Кунки, Кублича і Соби – впадають до Боху, лежить містечко Куна.
У середині XVIII століття власником Куни став Захарій Ярошинський. У 1771 році він запропонував зібрати пожертвування на будівництво в містечку капуцинського монастиря і храму.
У декреті від 5 жовтня 1773 р. добродій Ярошинський передає територію на будівництво, надає право на вирубку лісів, та інші привілеї. Водночас зобов'язує своїх синів скласти по 2 тисячі польських злотих на будівництво святині. Цей акт було підписано і зареєстровано в міських книгах м. Вінниці 16 серпня 1774 р. Згідно з цим капуцини оселилися в Куні в 1773 р., де напочатку проживали в дерев'яних будівлях. Невдовзі Захарій Ярошинський помер, передавши обов'язок закінчити будівництво своєму четвертому синові, Антонію Ярошинському, який виконав волю батька і закінчив будівництво монастиря і святині.
На початку ХІХ століття при монастирі діяв новіціат і філософський факультет. При храмі була заснована парафія. 14 вересня 1825 р. єпископ кам'янецької єпархії освятив храм св. Йоана Непомуцена. У храмі знаходився чудотворний образ св. Антонія Падуанського.
У 1832 р. монастир ліквідували. Ченці залишилися при храмі служителями при парафії. У 1888-1902 рр. настоятелем у Куні був останній настоятель монастиря у Вінниці о. Маріуш Клепоцький, який відреставрував трохи занедбаний монастир.
У 1908 р. адміністратором парафії був о. Аполінарій Бонер, який був одночасно законовчителем в гімназії в Гайсині. Помер у 1915 р. в Куні.
(Коли капуцини залишили це місце не відомо )