Гайсин, колись єврейське містечко на території Поділля в Україні. Во відоме нам за іменами низки людей, перш за все, єврейських поетів Йосипа Керлера, Давида Бромберга, співака Еміля Горовця. Містечко неодноразово згадується в оповіданнях Шолом-Алейхема.
Назва цього містечка мені знайома з раннього дитинства, хоча я там ніколи не був. У 1933 році моя мати, Острая Тетяна Наумівна, закінчила тут медичний технікум ідишем у віці 21 року і потім всю своє життя працювала за цією спеціальністю, завжди з великою теплотою згадуючи про роки навчання, проведені в Гайсині. Мені також відомо, що в 1935 році випускники медичного технікуму міста Гайсин в повному складі висловили бажання працювати в Єврейській автономній області. У цьому єврейському медичному технікумі навчалися багато відомих діячів медицини. Єврейська історія цих місць починається з XVII століття, коли сюди почали переселятися євреї з Польщі та Литви. Володіння тут віддавалися польськими поміщиками в оренду євреям, здатним застосувати тут свої знання, досвід у торгівлі, зборі податків, у різних формах контролю селянської праці. Як населений пункт Гайсин відомий з 1600 року, і з тих пір єврейське населення не лише проживало тут, але й залишило помітний слід в історії цих місць. Величезну шкоду єврейському життю тут завдало повстання козацтва на чолі з Богданом Хмельницьким (1648-1654 роки). Трагедією були й наслідки повстання гайдамаків у 1738 році. Воно супроводжувалося грабежами та вбивствами євреїв. Смута тривала і далі аж до 1768 року. У всіх цих трагічних подіях відбилося те, що місцеве населення сприймало євреїв, чужинців за мовою, вірою та звичаями, як своїх гнобителів, не помічаючи тих, хто стояв за їхніми спинами — польських поміщиків і магнатів. Число євреїв Гайсина в цей час не перевищувало кількох десятків до кількох сотень осіб. Так, за переписом 1790 року в Гайсині нараховувалося всього 50 євреїв.
Пізніше єврейське населення швидко зростало, і вже до 1800 року число євреїв в Гайсині досягло 1275 осіб при загальній чисельності населення 1857 осіб. До 1855 року співвідношення євреїв і християн склало 1246 до 1305, при цьому число єврейських купців становило 271, а християнських — лише 45. Серед єврейського населення було багато ремісників. Так, у 1860 році число єврейських ремісників-майстрів становило 95 осіб. Особливу роль у житті Гайсина відігравали торговці та власники підприємств. Відповідно, серед єврейського населення було багато людей, пов’язаних з торгівлею, виготовленням і продажем одягу, піденщиків. Ярмарки та базари в Гайсині детально описані Шолом-Алейхемом у книзі «Хлопчик Мотл». Число магазинів на центральній вулиці досягло 210 одиниць у 1904 році. До 1890 року в Гайсині була одна синагога і 5 єврейських молитовних будинків. До 1900 року при загальній чисельності населення Гайсина в 11622 особи, число євреїв становило 6470 осіб. Ще 21411 євреїв були зосереджені в цьому районі в сільській місцевості. У Гайсині того часу євреї займали центр міста і зосередили в своїх руках основну торгівлю. Сприяло розвитку Гайсина і будівництво залізниці Гайворон – Вінниця. Єврейські багатії Гайсина, як свідчить Шолом-Алейхем, вклали гроші в це будівництво. Також чимало будівель і промислових об’єктів було зведено на кошти єврейських багатіїв. Власниками цукрового і пивоварного заводів, винного заводу, млина, тютюнової фабрики, друкарні були євреї. Серед єврейського населення було чимало дрібних торговців, корчмарів, орендарів. Погроми 1905 року призвели до початку відтоку єврейського населення за кордон. Відбилося це і на Гайсині, де відбулося помітне зменшення чисельності єврейського населення.
З початком революції 1917 року в Росії пройшли перші великі єврейські погроми. Не оминули вони і Гайсин, де в цей час діяла банда Мединського. Коли місцевий більшовик Кісельов організував загін самооборони для боротьби з бандитами, до нього увійшли і євреї містечка. Страшнішими і трагічнішими були події громадянської війни 1918 – 1921 років. Жахливу і зловісну роль у житті єврейства України зіграли бандитські шайки численних отаманів. У 1919-1921 роках вся Україна була під владою цих банд, які підживлювалися селянами з навколишніх до містечок і міст сіл. Погроми, скоєні цими бандами, відрізнялися особливою жорстокістю. У Подільській губернії особливо постраждали міста Гайсин, Липовець, Янів, Тульчин, Брацлав, Печора, Голованівка. Мав місце і погром у Гайсині з боку загонів Червоної армії. У березні-квітні 1919 року в Гайсині відбувалися єврейські погроми, організовані петлюрівцями. У них загинуло 390 осіб. У травні 1919 року під час захоплення Гайсина бандою отамана А.Волинця було вбито 1200 осіб, переважно євреїв. Пізніше, того ж року, під час захоплення Гайсина денікінцями мали місце грабежі, зґвалтування жінок. Лише до липня 1920 року Гайсин був, нарешті, очищений від усіх банд. Із встановленням радянської влади та змінами в традиційному способі життя євреї перебираються до більших населених пунктів за межами колишньої межі осілості. Єврейське населення Гайсина в 1924 році становило 36% від населення Гайсина в 13800 осіб. До 1924 року в Гайсині відкрили єврейську семирічну школу. За переписом 1939 року євреїв у Гайсині було 4109, що становило 27,7% від загального населення.
У роки Другої світової війни ставка Гітлера «Вервольф» знаходилася під Вінницею в селі Стрижавка, і Гайсин через близькість до цієї ставки перебував у зоні фашистського охоронного кільця. Через це Вінницю та територію поблизу окупанти прагнули зробити в найвищій мірі вільними від будь-якого опору та безпечними для вищого керівництва фашистського режиму Німеччини. Однією з умов досягнення цих цілей вважалося створення тут зони, вільної від євреїв — «юденфрай». Масові знищення єврейського населення проводилися повсюдно в містах і містечках, що входили не лише до німецької зони окупації, але й поблизу від неї. Великомасштабні акції зі знищення євреїв здійснили підрозділи полку групи армій «Південь», потім їх проводили спецгрупи СС за активної участі української поліції. Є також чимало документальних і особистих свідчень про участь литовських поліцейських у акціях масового знищення євреїв у районі Гайсина. Наказом командира порядкової поліції Литви литовський батальйон поліції був перекинутий наприкінці березня 1942 року в Україну. З 4 квітня 1942 року литовський підрозділ перебував на території Вінницької області. Одна з рот цього підрозділу дислокувалася в Гайсині. До весни 1943 року штаб литовського батальйону був переведений до Гайсина з Вінниці. У Гайсині литовських поліцейських направили на охорону єврейських робочих таборів і таборів радянських військовополонених, розташованих уздовж так званої 4 Берлінської автостради на її ділянці «Вінниця-Умань». Ув’язнені будували автостраду, яка йшла з Берліна на Одесу через Гайсин. Фактичне командування усіма структурами батальйону, як і українськими поліцаями з місцевого населення, здійснювали німці. У призначених для будівництва ділянки дороги «Вінниця-Умань», єврейських робочих таборах, перебували євреї не лише з навколишніх сіл, але й пригнані з румунської зони окупації місцеві євреї, а також депортовані з Румунії, Північної Буковини і Бессарабії. У обов’язки литовських охоронців входило також знищення непрацездатних, що вони охоче і ретельно виконували. За період перебування литовських поліцейських на Вінниччині в місцях їх дислокації, тобто у Вінниці, Літині, Немирові, Гайсині та районах, було знищено 15511 євреїв. У період Катастрофи в Гайсині загинуло 5190 євреїв, причому дані втрат не збігаються з даними перепису через значну присутність серед євреїв, які загинули тут, депортованих з Румунії та Молдови. Гайсин був захоплений фашистами 25 липня 1941 року і звільнений 13 березня 1944 року. Післявоєнна історія Гайсина, як і інших єврейських містечок в Україні, з фактами проявів антисемітизму та переслідувань євреїв, призвели врешті-решт до практично повного завершення єврейського життя тут. Так, і як могло бути інакше після всього того, що було пережито тут протягом багатьох поколінь?
Олександр Вишневецький
Стаття надрукована 7 серпня 2008 року в газеті Новини тижня
додатку Час НН