ВИСОКОВИЧ Володимир Костянтинович
Народився Володимир Костянтинович Високович 28 січня 1854 року в місті Гайсині, в сім’ї військового ветеринарного лікаря. Цілеспрямованість і наполегливість у досягненні поставленої мети, доброзичливість й уважне ставлення до людей – ось ті риси, які визначили не тільки особистість майбутнього вченого, але і стиль його діяльності. У 1876 році закінчив медичний факультет Харківського університету, в 1882 році захистив дисертацію на тему “Про захворювання кровоносних судин при сифілісі”.
У 1884 році нашого земляка відрядили до Німеччини з метою удосконалення кваліфікації, де він пробув два роки.
Після повернення Володимир Костянтинович дев’ять років працював прозектором кафедри патологічної анатомії Харківського університету і одночасно читав курс лекції загальної патологічної анатомії. Як науковець він серйозно досліджував патологічну анатомію сифілісу і туберкульозу, патогенезу, імунітету і епідеміологію низки інфекційних захворювань.
В 1895 році був вибраний професором патологічної анатомії Київського університету. З 1887 року завідував організованою при його діяльній участі бактеріологічною лабораторією, після реорганізації її в Бактеріологічний інститут очолив її.
Разом із І.І. Мечниковим створив основи вчення про захисну ретикулоендотеліальну систему. В 1897 році Високович Володимир очолив російську експедицію, яка побувала в Бомбеї (Індія), де вивчала епідемію чуми і розроблено ефективні заходи боротьби з нею. Високович був активним організатором протиепідемічних заходів у армії під час російсько-японської війни 1904-1905 років. Двічі виїздив на боротьбу з чумою до Одеси в 1902 і 1910 роках.
Вперше в Росії ним здійснена вакцинація проти черевного тифу. Незалежно від Вейксельбаума, в 1894 році Високович встановив мікробну ентологію цереброспинного менінгіту. В 1890 році Високовичем доказано тотожність золотухи і туберкульозу.
Володимир Костянтинович Високович автор більше як 90 наукових праць з важливих проблем патологічної анатомії. Його роботи і тепер є глибоким джерелом ідеї і стимулів для дослідницьких пошуків, нових відкриттів. Це була людина, залюблена у свою професію, людина з високо розвинутим почуттям обов’язку, чуйна, милосердна до хворих. Його доброта, прагнення завжди щедро ділитися своїми набутками з іншими наповнювали великим сенсом життя вченого.
Не стало Володимира Костянтиновича Високовича 26 травня 1912 року. Похований у місті Києві.